Три тижні, щоб видихнути: як «Карпатська зміна» приймає дітей із прифронтових регіонів

491 дитина з прифронтових територій Херсонської, Донецької та Дніпропетровської областей приїхала на Львівщину, щоб провести три тижні далеко від звичного середовища, постійних повітряних тривог та небезпек, які супроводжують життя поблизу фронту. Тут на них чекають заняття, гуртки, басейн, спортивні активності, творчість, нові знайомства та вечірні заходи. Водночас «Карпатська зміна» — це не лише можливість відпочити, а й спроба створити для дітей простір психологічного відновлення, адаптації та спілкування.

У приміщенні, де проходять заняття, на столах лежать кольорові олівці, аркуші паперу та дитячі малюнки. В інших залах діти займаються спортом, відвідують майстер-класи, а вечорами збираються на заходи та дискотеки. Дні тут насичені різними заняттями, однак серед них залишається місце і для звичайних дитячих речей — спілкування, дружби, захоплень та можливості спробувати щось нове.

Фото: ПІКА

Нині на території закладу перебуває понад 1300 дітей. Із них 491 дитина прибула в межах програми «Карпатська зміна». Учасники віком від 7 до 18 років проводять тут 21 день.

За словами директора закладу Миколи Мельника, програма передбачає не лише оздоровлення, а й психологічну підтримку та знайомство дітей із традиціями західного регіону України. Ініціатором проєкту, як зазначив директор, є президент Володимир Зеленський, а фінансування забезпечує держава.


Фото: ПІКА

Три тижні відпочинку, навчання та активностей

Діти проживають у кімнатах по чотири-шість осіб, кожна з яких має власний санвузол. Передбачено п’ятиразове харчування за принципом шведської лінії, тож діти можуть самостійно обирати страви. Якщо є медичні рекомендації чи особливі потреби щодо харчування, їх також враховують.

Перша половина дня присвячена навчанню, а після обіду діти відвідують гуртки, майстер-класи та спортивні заняття. На території закладу працюють артстудія, гуртки гончарства та вокалу, тренажерний зал і басейн. Також проводять заняття з йоги, фітнесу та різні спортивні заходи. Вечорами — спільні заходи, спілкування та дискотеки.

Фото: ПІКА

«Карпатська зміна» реалізується як програма психологічної підтримки дітей. Більша частина дня проходить із психологами. Також діти навчаються в першій половині дня, а в другій — більше активностей, гуртків, майстер-класів та вечірніх заходів», — розповів директор закладу Микола Мельник.

Програма також передбачає екскурсії. Дітей планують відвезти до садиби Івана Франка в Меденичах, до Тустані та організувати прогулянку містом. Окрему увагу приділяють знайомству з культурою заходу України. Цьогоріч зміна має етнокультурне спрямування: діти долучатимуться до майстер-класів, створюватимуть дідухи та калиту, а також готуватимуться до Андріївських вечорниць. Зокрема, планують створити калиту розміром два на два метри, яку прикрасять понад 500 оздобами, виготовленими учасниками зміни.

Перші дні — найскладніші

Та навіть у середовищі, де передбачено багато занять і можливостей для відпочинку, адаптація не завжди відбувається легко. Нові люди, незвичний розпорядок дня, спільний простір та необхідність звикнути до життя далеко від дому можуть викликати труднощі. Особливо це стосується дітей, які вперше приїхали до табору або тривалий час навчалися дистанційно.

Фото: ПІКА

Психологиня Олена Станіславівна пояснює, що зазвичай адаптація до табору триває близько п’яти-семи днів. За цей час дитина знайомиться з оточенням, звикає до розпорядку дня та поступово починає почуватися комфортніше. Проте іноді цей процес може тривати довше.

«Перший тиждень важкий: хтось перший раз приїхав, хтось взагалі з онлайну і спілкування наживо дається важко. Уже на третьому тижні вони їхати не хочуть, розуміють, що є нормальні умови, немає тривог, знайшли нових друзів», — розповідає психологиня.

Для підтримки дітей проводять групові консультації, під час яких використовують ігри, вправи, обговорення тем, що цікавлять дітей та різні психологічні техніки. За потреби, рекомендацією вожатих або на прохання батьків, також організовують індивідуальні консультації.

Водночас адаптація до нового середовища — це не лише звикання до розпорядку дня чи знайомство з іншими. Діти по-різному сприймають спільне проживання, необхідність ділити кімнату та простір із незнайомими людьми. Комусь легко знайти друзів, а комусь потрібен час.

«Це ж дітки з різних сімей. Є дітки, які одні в сім’ї, а тут треба ділити простір. Ми розмовляємо, що не підходить та як ми це можемо вирішити», — каже Олена Станіславівна.

Стрес, який не завжди проявляється одразу

Діти, які живуть у прифронтових регіонах, можуть звикати до постійної небезпеки та не одразу усвідомлювати, наскільки вона впливає на їхній стан. Постійні повітряні тривоги, звуки вибухів, зміни у звичному житті та переїзди можуть залишати емоційний слід, навіть якщо дитина не говорить про це прямо.

Психологиня зазначає, що іноді емоційні реакції проявляються вже після того, як дитина опиняється в спокійнішому середовищі. Вона може приїхати спокійною, але через кілька днів почати плакати, відчувати тремтіння чи інші прояви стресу. Іноді сама дитина не розуміє, чому це відбувається.

«Якщо ти живеш у прифронтовій зоні, у тебе ця напруга в коробочку складається. Тебе психіка захищає: “Ми не боїмося, ми з Дніпра, ми на ці тривоги не зважаємо”. Але людина — жива істота, все одно реакція йде, просто вона блокується, коли вони в тому регіоні», — пояснює Олена Станіславівна.

За її словами, такі реакції не обов’язково пов’язані з конкретною ситуацією в таборі. Вони можуть бути проявом накопиченої напруги, яка тривалий час не давала про себе знати. Тому важливо не змушувати дітей говорити про пережите, а створювати середовище, у якому вони можуть почуватися комфортніше.

«Ми стараємося розвантажити дітям життя. Тут поки що не так часто тривога. Діти тут висипаються. Щось хороше хочемо їм показати, поспілкуватися», — каже психологиня.

Фото: ПІКА

Під час спілкування з дітьми також намагаються уникати запитань, які можуть викликати неприємні спогади. Зокрема, психологиня розповідає, що знайомство тепер починають не із запитання про місто, звідки дитина приїхала, а з простіших речей — як її звати та чим вона захоплюється.

«Діти не хочуть переїжджати, не хочуть змінювати свої школи, не кожному вдалося знайти друзів в новій школі. Регіон змінили і може бути по-різному. Батьки мають берегти дітей від війни та переїжджати з небезпечних регіонів. Якщо дитина сама скаже, звідки вона — окей. Але в першу чергу у нас діти зараз з України», — пояснює Олена Станіславівна.

Час для захоплень і нових друзів

Попри психологічну складову програми, для дітей це також можливість просто побути дітьми — займатися тим, що подобається: спілкуватися, сміятися, відкривати нові захоплення та проводити час із друзями.

Люба, учасниця зміни, також поділилася своїми враженнями від перебування:

«Найбільше мені сподобались різні гуртки, прогулянки. Найбільше до вподоби спів, басейн, артпростір і дискотеки», — каже дівчина.

Фото: ПІКА

У закладі також працюють цілодобові медичні пункти та ізолятор. Якщо дитина захворіє, за нею доглядають медичні працівники, а за потреби залучають педіатра.

Наразі передбачено один заїзд за програмою «Карпатська зміна». Водночас, за словами директора, можливість проведення ще однієї зміни до Нового року можуть розглянути на рівні Кабінету Міністрів.

21 день не змінює обставин, у яких живуть діти і не може стерти пережитого. Але це час, коли вони можуть відпочити, знайти друзів, спробувати щось нове та побути в середовищі, де їхнє повсякденне життя не визначається лише небезпекою.

Анна-Ілона Качало, “Піка”