Поки Львів через суд змушує власників ремонтувати фасад історичного готелю «Жорж», компанія дружини екснардепа Ігоря Кривецького отримує дозвіл на використання приміщень під гральні автомати та букмекерські пункти. Угорі — пам’ятка, яку треба рятувати від занепаду. Унизу — квадратні метри, які можуть працювати на азарт. І все це в самому серці міста, яке пишається своєю архітектурою. Бізнес, звісно, має бути прибутковим. Але хто сказав, що історична спадщина повинна оплачувати цей банкет власним фасадом?
У Львові є речі вічні: бруківка, трамваї, туристи (біженці) й нескінченні розмови про збереження історичної спадщини. А є власники, яким, схоже, недостатньо самого закону, щоб згадати про свої обов’язки. Їм потрібен суд.
Саме так сталося з готелем «Жорж» — однією з найвідоміших історичних будівель Львова, фасад якої довелося відстоювати в судовій залі.
Віденська розкіш і львівська судова тяганина
8 жовтня Львівський окружний адміністративний суд зобов’язав власників готелю привести фасад пам’ятки до належного стану. Про це повідомив керівник справами виконкому Львівської міської ради Євген Бойко.
Офіс охорони культурної спадщини вимагав ремонту ще з червня 2025 року. Але власники мали залізний, принаймні на їхню думку, аргумент: мовляв, «Жорж» уже відреставрували у 2018 році, тож більше нічого робити не потрібно.
Зручна філософія: один раз витратився — і сім років можна не озиратися на стан пам’ятки? Чудова схема. Особливо якщо йдеться про нерухомість у центрі туристичного Львова.
Та є нюанс: реставрація не видає будівлі довічного абонемента на недоторканність. Історичну споруду потрібно утримувати, ремонтувати й берегти. Не тоді, коли чиновники вже стукають у двері, а постійно.
Цього разу суд погодився з містом. Щоправда, рішення ще можна оскаржити. Тож юридичний серіал не завершений, але перший раунд власники вже програли.
Готель, який випереджав Європу, тепер наздоганяє власників через суд
Сучасну будівлю «Жоржа» звели у 1899–1900 роках за проєктом відомих віденських архітекторів. На початку XX століття готель був одним із найкращих у Європі. Станом на 1911 рік він мав власну електростанцію, цілодобову гарячу й холодну воду, телефони, центральне опалення та електричні ліфти.
Понад століття тому — технологічна розкіш. У 2026-му — судова вимога привести до ладу фасад.
Ось вам іронія, гідна окремої екскурсії Львовом: будівля пережила імперії, дві світові війни (дасть Бог, переживе і нинішню) та зміну епох, але тепер її доводиться захищати від банального пофігізму і скупості власників.
З 2013 року готель належить ТОВ «Готельний комплекс Жорж». Кінцевою бенефіціаркою компанії є Ольга Філатова-Кривецька — дружина львівського бізнесмена й колишнього народного депутата Ігоря Кривецького. До цього готель колись належав родині львівських готельєрів Машталерів.
І тут варто нагадати просту річ: приватна власність — це право, а не індульгенція. Особливо коли йдеться про архітектурну пам’ятку, яка формує обличчя цілого міста.
Фасад — під суд, підвал — під «лудоманію»?
Найсмачніша деталь цієї історії з’явилася у квітні 2026 року. Тоді державне агентство «ПлейСіті» рішенням №128-Р дозволило ТОВ «Готельний комплекс Жорж» використовувати 438 квадратних метрів у підвалі та на першому поверсі історичного готелю для залів гральних автоматів та/або букмекерських пунктів.
Так, ідеться про компанію, яка повністю належить дружині Ігоря Кривецького.
Отже, поки місто через суд добивалося ремонту фасаду, бізнес отримував дозвільний документ для використання приміщень під азартні ігри. Контраст — хоч картину малюй: нагорі архітектурна спадщина, яку потрібно рятувати, унизу — потенційний гральний бізнес.
Історія, звісно, не така проста, як карикатура. Дозвіл «ПлейСіті» підтверджує відповідність приміщень вимогам для використання під азартні ігри, але сам по собі не означає, що оператор отримав необхідну ліцензію або що новий гральний заклад уже відкрився.
Та запитання залишаються. Чому про належний стан пам’ятки доводиться нагадувати через суд? Як співвідносяться комерційні амбіції власників із їхніми обов’язками перед містом? І чи не перетворюється історична будівля на красиву обгортку, за якою головним критерієм стає прибутковість кожного квадратного метра?
Це не претензія до бізнесу як такого. Це претензія до логіки, за якою заробляти на історії можна швидко, а дбати про неї — лише після судового рішення.
Двісті приписів — і скільки ще судів?
За словами Євгена Бойка, лише протягом 2025–2026 років Офіс охорони культурної спадщини скерував власникам пам’яток близько 200 приписів. Частина виконує вимоги одразу, інші просять часу. А іноді очевидне доводиться роками доводити в судах.
Двісті приписів! Це вже не історія одного фасаду, а системна проблема. Львівська спадщина опиняється заручницею затягувань, відмовок і нескінченного юридичного пінг-понгу.
Пам’ятка архітектури — не просто актив у бізнес-портфелі. Це частина міської пам’яті. І якщо власник отримує дохід від нерухомості в історичному центрі, він повинен бути готовим вкладатися і в її збереження. Без театру ображеної невинності, без багаторічних дискусій про те, чи справді потрібен ремонт.
Гральна історія «Жоржа», до речі, тягнеться ще з 2021 року. Тоді готель передав близько 467 квадратних метрів компанії «Селестія Геймс», пов’язаній із мережею First Casino. Новий дозвіл замінив попередній документ від 3 серпня 2021 року.
Саме по собі це не доводить жодних порушень. Але демонструє, що використання приміщень під гральний бізнес — не випадкова епізодична історія, а напрям, який розвивається роками.
Чи може «Жорж» повернутися місту?
У соцмережах уже лунають припущення, що боротьба за фасад може стати частиною ширшого протистояння навколо нерухомості, пов’язаної з Кривецьким. Звучать і заклики перевірити законність набуття інших активів та, за наявності підстав, домагатися їх повернення державі чи громаді.
Що ж, жодне гучне прізвище не повинно ставати «броніком» від закону. Якщо є підстави перевіряти походження майна — їх слід перевіряти. Якщо порушень немає — це також має бути встановлено належним чином.
А поки головний тест значно простіший: чи буде виконано рішення суду і чи дочекається Львів відремонтованого фасаду?
Львову потрібна спадщина, а не декорація для прибутку. «Жорж» колись демонстрував Європі, яким може бути сучасний готель. Тепер він демонструє Львову, наскільки довгим буває шлях від формального володіння пам’яткою до реальної відповідальності за неї.
Місто виграло перший судовий раунд. Але рішення на папері — це ще не відремонтована будівля. Справжній результат буде видно на площі Міцкевича, а не в судовому реєстрі.
Бо «Жорж» — це не просто готель і не просто 438 квадратних метрів потенційного грального бізнесу, де витрушуватимуть кишені недалеких відвідувачів. Це частина Львова, яка пережила понад століття й заслуговує пережити ще одне — без принизливих нагадувань через суд.
Історія не повинна грати в азартні ігри з власниками, а пам’ятки Львова — бути єдиним, хто програє, поки кривецькі-дубневичі-козловські рахуюють прибутки і мають всіх львів’ян за мовчазних дурнів!
Ігор Васильківський, «Піка»
