Київ щодня живе під загрозою нових атак: повітряні тривоги, вибухи, безсонні ночі та постійне очікування небезпеки стають частиною повсякденності. Ще важче доводиться мешканцям прифронтових міст, які регулярно потерпають від обстрілів.
Що насправді відбувається з психікою українців, як зрозуміти, що час звертатися до фахівця за допомогою, та що буде з нашим ментальним станом після війни – про це для «ПІКА» розповів Дмитро Попов – кандидат психологічних наук, експерт-профайлер з психодіагностики та поліграфолог.
— Що відбувається з психікою людини, коли поруч постійно масовані обстріли та наслідки війни?
— Це постійне життя в тривозі, якою б людина не була психічно сильною, вона все одно далі перебуває у стані стресу, а тривалий стрес може мати не лише психологічні, а й фізичні наслідки, адже є постійне навантаження на організм.
Це може сприяти виникненню психосоматичних розладів, коли психологічне напруження проявляється через фізичні симптоми. Також можуть виникати гострі або негострі стресові розлади, посттравматичний стресовий розлад та депресивні прояви.
Навіть якщо людина продовжує працювати, навчатися, спілкуватися з друзями та зовні виглядає цілком нормально, це не означає, що її психологічний стан не зазнає наслідків. Навіть психічно здорова людина може мати наслідки після місяців життя під постійною загрозою.
— Як батькам пояснювати війну дітям, коли небезпека може бути всюди?
— Золоту середину важко втримати, бо ворог цинічний і дійсно б’є по мирному населенню. Вчора це була Академія наук, завтра це школа, дитячий садок, театр…
До прикладу, у Києві від обстрілів потерпають різні райони — житлові, офісні, центральні та периферійні. Тому пояснювати дитині, що небезпека нібито десь далеко, дедалі складніше.
Водночас дорослим важливо не передавати дитині власну паніку. Треба говорити з нею про війну чесно, але відповідно до її віку, пояснювати, що відбувається, і водночас давати відчуття безпеки там, де це можливо.
— Як це поєднувати з роботою та навчанням, коли всюди велике навантаження?
— Можна відновитися після таких обстрілів, але треба мати велику увагу до себе і до свого організму. Війна не залишає людині можливості просто зупинитися. Навіть після безсонної ночі потрібно виходити на роботу, навчатися, виконувати домашні справи.
Є не лише питання обстрілів. Зараз дітей переводять на дистанційне навчання, але є поганий інтернет, який викликає роздратування і в дітей, і в дорослих. Це ще один фактор додаткового навантаження.
Тому важливий режим відпочинку. Якщо людина недоспала вночі, за можливості треба поспати вдень хоча б годину. Важливий і режим харчування: організм повинен отримувати необхідні поживні речовини, білки, жири та вуглеводи. А ще варто долучити фізичну активність, яка приносить задоволення. Не потрібно виснажувати себе важкими тренуваннями – спорт має бути способом підтримати себе, а не ще одним джерелом стресу.
Також важливі заняття, які приносять позитивні емоції: музика, спорт, прогулянки, коли немає тривог, діти, тварини, інтимні стосунки. Для кожного це може бути щось своє.
— Які ознаки свідчать, що людині вже потрібна допомога фахівця?
— Перша – суттєве погіршення когнітивних функцій: уваги, пам’яті, логіки та мислення. Тобто людина перестає мислити так, як вона це робила у звичайний час, їй складно зосередитися та виконувати звичні завдання.
Друга – погіршення емоційного стану. Людина постійно перебуває у пригніченому стані або постійно роздратована. Сама вона може цього не помічати, але люди поруч це побачать.
По-третє, це неможливість виконувати функції, які людина виконувала щодня. Наприклад, дитина цілий день сидить у телефоні, бо не може робити нічого іншого. Так само доросла людина сідає працювати, намагається зібратися з думками, але не може нічого зробити. Психіка просто не дає виконувати ще одне навантаження.
Також, коли порушується апетит, режим сну, і людина постійно відчуває втому…
— Що може відбуватися з психологічним станом людей після завершення війни?
— Коли настане Перемога, коли вогневий контакт з обох сторін закінчиться – це стосується і мирних, і лінії бойового зіткнення – після цього піде дуже сильна хвиля підвищення як психологічних, патопсихологічних станів, так і психіатричних.
Коли людина отримає звістку, що війна закінчилася, після цього може збільшитися кількість звернень до психіатрів і психотерапевтів. Людина вже відпускає ситуацію, розуміє, що їй більше не потрібно постійно хвилюватися та жити в режимі виживання. І тоді психіка може почати виставляти ціну за ті навантаження, які були протягом усього цього часу.
— Чи є історичні приклади, які це підтверджують?
— Таке саме відбувалося і після Другої світової війни, Афганського конфлікту. Це історія, яка може повторюватися. Поки немає перемоги, психіка продовжує працювати в режимі виживання. Але коли настає завершення, для людини це стає полегшенням, і тоді психіка може почати брати своє.
До речі
Дослідження британських ветеранів Другої світової війни показало, що психологічні наслідки бойового досвіду могли зберігатися десятиліттями. У ветеранів фіксували тривогу, депресію, проблеми зі сном, дратівливість і труднощі з концентрацією.
Окреме дослідження цивільних, які пережили Другу світову війну в Європі та Японії, також виявило зв’язок між воєнним досвідом і підвищеним ризиком депресивних та тривожних розладів.
Тобто завершення війни не обов’язково означає миттєве завершення її психологічних наслідків. Для частини людей саме після припинення небезпеки може початися тривалий процес усвідомлення та відновлення.
Іванишин Людмила, “Піка”
