Росія хоче перетворити Європу на зону свого впливу: які три сценарії домовленостей розглядає Кремль

Росія може використати майбутні домовленості щодо безпеки для докорінної зміни балансу сил у Європі. Серед можливих сценаріїв — демонтаж нинішньої ролі НАТО, створення нової системи безпекових угод та двосторонні домовленості про ненапад, які нагадують пакт Молотова — Ріббентропа.

Про це йдеться в аналітичному матеріалі, який спирається на описані Reuters російські підходи до оформлення майбутніх домовленостей.

Автор аналізу виділяє три можливі сценарії, які можуть відповідати стратегічним інтересам Москви.

Перший сценарій — створення альтернативної системи безпеки в Європі.

Йдеться про формування колективного оборонного альянсу або укладання угод про взаємну військову допомогу за зразком домовленостей Росії з Білоруссю та Північною Кореєю. Такий формат міг би послабити роль НАТО та поступово змінити систему безпеки на континенті, відводячи Росії значно впливовішу роль.

Другий сценарій — політичні угоди про невтручання.

Москва може запропонувати європейським країнам домовленості про відмову від підтримки супротивників одна одної в разі конфлікту. Як приклад наводиться договір Росії з Іраном. На думку автора аналізу, такий підхід фактично ставив би демократичні європейські держави в один дипломатичний формат із авторитарними режимами та створював би для Росії можливість визначати коло країн, які перебувають під її політичним захистом.

Третій сценарій — двосторонні договори про ненапад.

Цей варіант нагадував би пакт Молотова — Ріббентропа 1939 року, яким нацистська Німеччина та СРСР домовилися про ненапад, а в таємному протоколі визначили сфери впливу у Східній Європі.

Автор припускає, що подібні домовленості між Володимиром Путіним і Дональдом Трампом могли б передбачати не лише взаємні зобов’язання, а й фактичний поділ сфер впливу в Європі. Водночас доказів існування таких секретних домовленостей у наведеному матеріалі немає.

Чому Росії вигідне послаблення Європи

На думку автора, спільним знаменником усіх трьох сценаріїв є прагнення Кремля послабити єдність європейських держав, зменшити вплив НАТО та віддалити США від безпекових процесів на континенті.

Окремим напрямом російської стратегії називають скорочення військової допомоги Україні. Для цього Москва використовує не лише дипломатичний тиск, а й гібридні методи впливу: дезінформацію, диверсії, кібератаки та дестабілізацію політичної ситуації в європейських країнах.

Серед загроз для української підтримки автор згадує позиції Словаччини, Угорщини та інших держав, а також ризики скорочення внесків до програми PURL, через яку партнери закуповують для України американське озброєння.

Додатковим фактором невизначеності є внутрішньополітичні кризи у Франції та Німеччині — країнах, які відіграють ключову роль у підтримці України.

Які гарантії безпеки потрібні Україні

Автор наголошує, що наразі Україна не має повноцінних матеріалізованих гарантій безпеки, які могли б надійно захистити її від повторної російської агресії.

Як приклад дієвого механізму наводиться Південна Корея, безпеку якої значною мірою забезпечує військова присутність США та американські військові бази на її території.

Подібну роль американська військова присутність відіграла й у стримуванні радянського впливу в Західній Європі після Другої світової війни.

На переконання автора, збереження безпеки Європи потребує не лише рішучої позиції європейських держав, а й принципово іншого підходу Вашингтона до трансатлантичного партнерства.

Таким чином, майбутні домовленості щодо України можуть мати значно ширші наслідки, ніж просто визначення умов завершення війни. Фактично йдеться про те, якою буде система безпеки всієї Європи та хто матиме вирішальний вплив на її майбутнє.

Оперативні новини та важливі оновлення — у нашому Telegram.