Коли ми чуємо чергову повітряну тривогу, у багатьох виникає питання: хто стоїть за моніторинговими каналами, які повідомляють про рух ракет і дронів? Звідки їхні адміністратори отримують інформацію, яким паблікам можна довіряти. І чи взагалі законно вести такі канали? Це з’ясовувала журналістка “Бабеля”.
На моніторах військових операторів повітряні загрози відображаються на цифрових картах із позначками рухомих об’єктів та їхніми координатами. Ось їхні приклади:
- Система “Дельта” показує на інтерактивній мапі переміщення техніки та сил ворога.
- “Віраж-Планшет”, “Віраж-ППО” і Sky Map відображають рух повітряних цілей над Україною. “Графіт” також показує такі цілі, зокрема розпізнає FPV-дрони.
DELTA сповіщає військових про появу нових знімків обраних територій
Доступ до цих програм мають військові, силовики, військові адміністрації та “Укрзалізниця”, яка зупиняє потяги під час загрози. Від вересня інформацію про небезпеку отримують і заправні станції, які Росія також атакує.
Кому варто довіряти?
Зазвичай, коли пролунала тривога, всю інформацію про рух ракет і дронів українці найчастіше шукають у телеграмі. Варто розрізняти моніторингові канали, які бувають офіційними та неофіційними.
До офіційних належать канали Повітряних сил ЗСУ та військових адміністрацій і їхніх очільників. Проте вони не повідомляють усіх деталей руху повітряних цілей, тому люди шукають додаткову інформацію в неофіційних пабліках.
Таких каналів десятки. Одні стежать за ситуацією в окремих регіонах, інші повідомляють про загрози по всій Україні. Серед найвідоміших — “Николаевский Ванек” (понад два мільйони підписників), Monitor (майже мільйон) та “єРадар” (понад 400 тисяч). Є й менші регіональні канали. Люди підписуються на них не лише заради сповіщень, а й тому, що в каналів є душа: жарти та меми від адміністраторів.
Як виникли моніторингові канали?
Багато таких каналів починалися зі звичайних чатів для друзів і родичів. Їхні засновники хотіли попереджати близьких про небезпеку, але згодом до повідомлень долучалося дедалі більше людей.
Наприклад, засновник “Ракетної небезпеки” Майор спочатку створив закриту групу для родичів, де повідомляв про характер повітряних загроз. Учасники почали додавати туди друзів і знайомих, тому група швидко зросла до 27 тисяч людей. Тоді Майор відкрив публічний канал, який майже одразу набрав близько 200 тисяч підписників. Спочатку він повідомляв про загрози лише для Львова та області, а згодом охопив увесь захід України.
“Коли лунає сирена, великому відсотку людей пофіг, а от коли я пишу: “ЛЬВІВ, УВАГА”, усі як обісрані через три-п’ять хвилин в укритті або в коридорі”, — помічає засновник каналу.
Схожим чином виник і канал “Ринда моніторить”. Його засновник Ілля Ринда разом із товаришами з Хмельницької області створив чат, у якому вони повідомляли один одному про повітряні цілі. Наприклад, якщо дрон пролітав повз одного з них у бік іншого, той попереджав товариша. Згодом до чату додали друзів і рідних. Ілля вирішив, що такі повідомлення будуть корисними й іншим людям, тому створив відкритий канал “Куди летить?”. Коли він набрав кілька десятків тисяч підписників, засновник перейменував його на “Ринда моніторить”.
Засновник “єРадара” Дмитро створив канал наприкінці 2022 року. Тоді ще не було офіційного каналу Повітряних сил, а достовірних джерел інформації про повітряні загрози бракувало. Дмитро мав доступ до системи «Віраж-Планшет» і вирішив використовувати її, щоб попереджати людей про небезпеку.
Хто веде ці канали?
Попри великі аудиторії, деякі канали ведуть всього лише одна-дві людини. Наприклад, “єРадар” адмініструють Дмитро та його колега, колишня працівниця Національної поліції. Вони працюють без графіка, а під час масованих обстрілів чергують удвох.
Майор веде “Ракетну небезпеку” сам, без команди. Він також є чинним військовим і поєднує службу з цілодобовою роботою над каналом.
Основний канал “Ринда моніторить” Ілля Ринда також веде сам. Водночас навколо нього з’явилися регіональні канали мережі “Ринда”.
Засновники кажуть, що не змагаються за кількість підписників. Для них головне — вчасно попереджати людей про небезпеку.
Чи законно вести такі канали?
Зараз між моніторинговими каналами та Повітряними силами діє негласна домовленість: пабліки не публікують чутливу інформацію, а військові не втручаються в їхню роботу.
На початку повномасштабної війни деякі канали повідомляли, де ракети й дрони зникали з радарів або падали, а також публікували скриншоти з “Віраж-Планшета” з рухом української авіації. За словами речника Повітряних сил Юрія Ігната, це могло допомогти росіянам виявляти прогалини в радіолокаційному полі та розташування української ППО.
Ігнат закликав припинити такі публікації та попередив про кримінальну відповідальність. Зараз проблеми виникають переважно з новими каналами. Команда Ігната стежить за ними й просить видаляти небезпечну інформацію. Він зазначає, що має прямий зв’язок із сотнями адміністраторів, тому більшість питань вдається вирішувати без радикальних заходів.
