Росія продовжує створювати умови для посилення своїх ударів північнокорейськими балістичними ракетами, зокрема модернізованими KN-30.
Про це йдеться у звіті ISW.
Головне управління розвідки Міністерства оборони України 20 серпня підтвердило, що станом на липень 2026 року Північна Корея передала Росії близько 50 балістичних ракет KN-23, KN-24 та KN-30 (Hwansong-11C). KN-30 є модернізованою версією балістичної ракети KN-23. Вона здатна нести бойову частину масою до 2,5 тонни.
За даними української розвідки, Росія також розпочала розгортання у Воронезькій області шести пускових установок для північнокорейських ракет. Загалом ці установки зможуть здійснити запуск до 120 ракет.
Із території Воронезької області північнокорейські балістичні ракети потенційно можуть досягати цілей у Сумській, Харківській, Чернігівській, Полтавській, Київській, Дніпропетровській та Запорізькій областях.
Водночас військовий експерт Анатолій Храпчинський зазначив, що російські війська не завжди використовують усі наявні пускові установки під час одного удару. За його словами, Росія має близько 160 пускових установок “Іскандер”, кожна з яких може нести по дві ракети, однак у середньому під час одного ударного пакета російські сили запускають від 16 до 26 ракет.
Храпчинський також звернув увагу на суттєву різницю у точності російських та північнокорейських ракет. За його оцінкою, “Іскандер-М” здатний уражати ціль із відхиленням приблизно на 5–20 метрів. Водночас північнокорейські KN-23 регулярно відхиляються від заданої цілі на сотні метрів, а іноді – навіть на кілометри.
Попри нижчу точність, північнокорейські ракети мають значно потужнішу бойову частину. Її маса може сягати однієї тонни, тоді як стандартна бойова частина російської ракети “Іскандер-М” важить близько 480 кілограмів.
Через це застосування північнокорейських ракет може призводити до утворення значно більших вирв та потужніших ударних хвиль, навіть у випадках, коли ракета не влучає безпосередньо в заплановану ціль.
Таким чином, передача Росії нових партій північнокорейських ракет та розгортання відповідних пускових установок створюють додаткову загрозу для українських регіонів, що перебувають у зоні їхнього потенційного ураження.
