Російський проєкт супутникового зв’язку “Рассвет”, який розробляється як альтернатива системі Starlink, зіткнувся з критичними технічними та логістичними проблемами. Супутники не можуть набрати необхідну орбіту, а єдине підприємство з виробництва ракет-носіїв для їх запуску зазнало удару українських сил.
Про це пише французький журнал цифрових технологій numerana.
Проєкт, яким займається компанія “Бюро 1440”, отримав фінансування у розмірі 102,8 мільярда рублів (близько 1,1 млрд євро). Росія прискорила його розробку після того, як опинилася відрізаною від мережі Starlink.
Метою Москви було розгортання 250 супутників до 2027 року для комерційного та військового використання, а до 2035 року – понад 900 апаратів.
Проте, за даними Космічних сил США, які відстежують об’єкти на орбіті, із 32 вже запущених супутників частина падає в атмосферу. Якщо мета полягала у виведенні апаратів на висоту 800 км, то жоден із 16 супутників липневої партії не зміг піднятися вище 360 км. Дев’ять з них намагаються скоригувати орбіту, витрачаючи критично важливе паливо, а два вже опустилися нижче 300 км, що відповідає траєкторії неминучого падіння.
Розгортання угруповання ускладнилося ще й ударом по наземній інфраструктурі. У ніч на 15 серпня 2026 року українські війська випустили крилаті ракети “Фламінго” по космічному центру “Прогрес” у місті Самара. Це єдиний російський завод, який серійно збирає ракети “Союз-2.1б” – виключно їх Росія використовувала для виведення апаратів “Рассвет”.
Для завершення першого етапу проєкту РФ необхідно провести щонайменше 18 таких запусків, хоча зазвичай країна здійснює лише 6-8 стартів на рік. Тепер цей графік зірвано.
Українські військові аналітики закликають не перебільшувати поточну загрозу від системи. Військовий експерт Сергій Бескрестнов “Флеш” зазначив, що для забезпечення стабільного зв’язку на лінії фронту Росії необхідно від 200 до 250 супутників. Наявні 32 апарати, які до того ж стрімко втрачають висоту, не здатні забезпечити безперервне покриття і наразі не дають Москві стратегічної переваги.
