Поглиблення відносин Польщі з Тайванем та підтримка України дедалі більше привертають увагу Китаю.
Про це йдеться у статті польського журналіста Філіпа Стичинського, який аналізує зростання китайського впливу та потенційні ризики для Польщі.
Одним із проявів зближення Варшави й Тайбея стала зустріч польської делегації Європарламенту на чолі з колишньою прем’єр-міністеркою Беатою Шидло з президентом Тайваню Лаєм Цінде. Сторони наголосили на стратегічному значенні стабільності в Тайванській протоці, співпраці між демократичними державами та створенні стійких ланцюгів постачання.
Це лише один із прикладів активізації відносин між Польщею та Тайванем. У червні Варшава прийняла Taiwan Expo Europe – виставку, що стала частиною більш активної дипломатії Тайбея, яка поєднує політичну, економічну та безпекову співпрацю.
Польща вже є одним із важливих економічних партнерів Тайваню в Європі. Незадовго до виставки компанія Foxconn оголосила про плани будівництва автомобільного заводу в Польщі. Водночас країна стала найбільшим імпортером тайванських дронів у світі.
Президент Taiwan Defence Industry Development Association Тоні Сюй назвав Польщу стратегічним партнером і”воротами” на європейський ринок. За його словами, близько 60% тайванського експорту дронів до Європи вже припадає на Польщу, а наступним кроком може стати локальне виробництво, складання або створення спільних підприємств.
Втім, наголошує Стичинський, економічні можливості супроводжуються новими безпековими ризиками. Один із головних аргументів противників тіснішої співпраці Польщі з Тайванем полягає в тому, що це може спровокувати економічну або політичну помсту Китаю.
Досвід Центральної та Східної Європи
У 2021 році Литва дозволила відкрити у Вільнюсі представництво Тайваню під назвою, яку Пекін сприйняв як виклик політиці “одного Китаю”. У відповідь Китай застосував санкції, торговельні обмеження та тиснув на міжнародні компанії, щоб вони виключали литовські компоненти зі своїх ланцюгів постачання.
Ця стратегія, за словами Стичинського, не спрацювала. Через відносно невелику залежність Литви від торгівлі з Китаєм, а також завдяки підтримці ЄС, США і Тайваню Вільнюс зміг диверсифікувати свої ринки. У підсумку китайський тиск не послабив, а, навпаки, зміцнив відносини Литви з Тайбеєм.
Схожа ситуація, як зазначає автор, спостерігалася в Чехії та Словаччині. Китайські погрози не змусили ці країни змінити свою політику щодо Тайваню, а економічна й стратегічна залежність від Пекіна виявилася недостатньою для ефективного тиску.
Польща не може ігнорувати Китай через його дедалі тісніший союз із Росією
Стичинський наголошує, що китайсько-російське партнерство охоплює енергетику, військову сферу, розвідку, економіку та політику.
Москва послідовно підтримує позицію Пекіна щодо Тайваню. У спільній заяві Росія підтвердила прихильність до принципу “одного Китаю” та виступила проти незалежності Тайваню. Президент РФ Володимир Путін також заявляв про підтримку позиції Китаю щодо його суверенітету й територіальної цілісності.
Окремо автор звертає увагу на військову співпрацю двох держав. Китай брав участь у військових навчаннях “Запад”, які проходили безпосередньо поблизу польського кордону.
Стичинський посилається й на спільне розслідування Der Spiegel, The Insider та Le Monde, опубліковане 9 липня. У матеріалі йдеться про безпрецедентний рівень військової взаємодії Москви та Пекіна.
Як писав Der Spiegel, між двома країнами формується своєрідний розподіл ролей: Росія передає Китаю досвід реальної війни на виснаження, тоді як Китай постачає електроніку, напівпровідники та обладнання. На думку авторів розслідування, отримані Росією уроки війни в Україні можуть бути використані Китаєм у разі конфлікту навколо Тайваню.
Після санкцій і втрати доступу до західних ринків Китай також став головним покупцем російських нафти й газу. Розширення трубопровідної інфраструктури, зокрема “Сили Сибіру” та запланованого «Сили Сибіру-2», одночасно забезпечує Росії доходи та Китаю – стабільні сухопутні поставки енергоносіїв.
Ще одним потенційним ризиком для Польщі автор називає стрімке зростання присутності китайських автомобілів. У першій половині 2026 року в країні зареєстрували 30 741 автомобіль китайського виробництва – на 126% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Проблема полягає не лише в економічній конкуренції. Сучасні автомобілі значною мірою залежать від програмного забезпечення, серверів та дистанційних оновлень, контрольованих із Китаю. Вони можуть збирати дані про місцезнаходження, розмови, відео та підключені смартфони.
Автор також нагадує про статтю 7 китайського Закону про національну розвідку, відповідно до якої китайські компанії можуть бути зобов’язані передавати інформацію державним органам. На думку Стичинського, це створює ризики для збору розвідувальних даних і картографування критичної інфраструктури.
На тлі цих побоювань польський Генштаб заборонив китайським автомобілям в’їзд на захищені військові об’єкти. Крім збору даних, занепокоєння викликає можливість дистанційного блокування автомобілів. У разі одночасної ескалації навколо Тайваню та на східному фланзі НАТО це могло б створити додаткові проблеми для військової логістики та екстреного транспорту.
Окремо Стичинський звертає увагу на критичну інфраструктуру. Китайська компанія Hutchison Port Holdings управляє контейнерним терміналом у Гдині, розташованим неподалік від об’єкта, який використовують американські та натовські сили.
Ккитайський вплив на польський інформаційний простір
У місцевих медіа дедалі частіше з’являються наративи, що представляють критику Комуністичної партії Китаю як ірраціональну “антикитайську ідеологію”. Стичинський вважає, що такі підходи відповідають стратегії Пекіна, спрямованій на дискредитацію критики китайської політики.
З зростанням геополітичної ваги Польщі – зокрема після її запрошення до G20 та на тлі розвитку Тримор’я – країна ставатиме дедалі привабливішою ціллю для китайських операцій впливу.
У відповідь, на думку Стичинського, Польщі потрібна не паніка, а системна стратегія. Він пропонує створити спеціалізовані підрозділи, які б відстежували китайські інформаційні операції. Цю роботу, за його словами, слід координувати з Тайванем, США, Австралією, Японією та країнами Південно-Східної Азії.
Не менш важливим автор вважає посилення польської присутності у світовій дискусії про Китай. Зокрема, він пропонує відновити та розширити англомовну платформу на кшталт TVP World, щоб Польща могла активніше представляти власне бачення китайсько-російського партнерства.
Загалом Стичинський доходить висновку, що Польща має достатні політичні, економічні та інституційні можливості для протидії новим викликам. Однак тепер, на його думку, ці можливості необхідно перетворити на конкретні механізми, здатні захистити національну безпеку, міжнародні позиції та довгострокову економічну стійкість країни.
