До Кабінету Міністрів надійшла петиція з пропозицією змінити законодавство та заборонити переривання вагітності за бажанням жінки незалежно від її строку. Водночас автор пропонує залишити окремі винятки, зокрема за медичними показаннями та у випадках зґвалтування. Свою позицію він аргументує положеннями Конституції України та іншими законодавчими нормами. Щоб петицію розглянув Кабмін, вона має набрати 25 тисяч голосів.
“12 тижнів — це не наука. Це СРСР”
У 1955 році в СРСР скасували заборону абортів і відновили можливість переривати вагітність у медичних закладах. Після цього аборти за бажанням жінки дозволялися до 12 тижнів вагітності. Автор стверджує, що ця межа має радянське походження і не ґрунтується на науковому відкритті про розвиток плода.
На його думку, наука не встановила межі, після якої людське життя набуває цінності. Тому сучасна Україна не повинна зберігати це обмеження як нібито науково обґрунтовану норму.
“Коли наука не дає однозначної відповіді, чи є плід людини з першого дня, єдиний морально прийнятний принцип для держави — захищати життя, а не дозволяти його припиняти”, — йдеться в петиції.
Переривання вагітності з винятками
Автор пропонує заборонити переривання вагітності за бажанням жінки, але залишити винятки. Зокрема, аборт пропонують дозволити, якщо вагітність загрожує життю чи здоров’ю жінки. У випадках патології плода можливість переривання вагітності також хочуть зберегти, але посилити контроль, щоб цю підставу не використовували через особливості розвитку дитини, які не є смертельними.
Окремо йдеться про випадки зґвалтування. Автор пропонує зберегти можливість переривання вагітності, але скоротити дозволений строк і запровадити обов’язковий період для обдумування:
- Скоротити граничний строк із 22 до 12 тижнів.
- Запровадити обов’язкові 10 днів для обдумування з моменту звернення жінки.
- Звернення має бути подане не пізніше завершення 11-го тижня, щоб після 10 днів обдумування процедуру можна було провести в межах 12 тижнів.
Цінність життя за законом
Автор також посилається на статтю 27 Конституції України, яка закріплює невід’ємне право кожної людини на життя та обов’язок держави його захищати.
“Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини”, — йдеться у статті.
Згідно зі статтею 3 Конституції України:
“Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.
Окремо автор згадує статтю 25 Цивільного кодексу України. Вона визначає, що цивільна правоздатність виникає з моменту народження, але водночас передбачає охорону інтересів зачатої, але ще не народженої дитини у випадках, встановлених законом.
Це положення не визначає моменту початку життя, а стосується цивільної правоздатності та правового захисту зачатої дитини. На думку автора, ця норма підтверджує необхідність захищати її інтереси ще до народження.
“Це і є та прогалина, яку має заповнити законодавець. Не шляхом перекручування Конституції, а шляхом прийняття закону, який встановить: життя людини починається з моменту зачаття”, — звертається автор петиції.
Право на життя є фундаментальним, адже без нього неможливе здійснення інших прав людини. Тілесна автономія не повинна ставати виправданням позбавлення життя іншого.
Християнська традиція
Водночас світський характер України не означає відмови від моральних цінностей. Християнство, яке століттями формувало українське суспільство, розглядає людське життя як цінність від самого зачаття.
У висновку автор наголошує, що право на життя не повинно залежати від бажаності дитини чи обставин її зачаття. Він закликає державу забезпечити захист ще ненароджених дітей та переглянути законодавчі норми щодо переривання вагітності.
“Людське життя не повинно бути бажаним, щоб мати право на існування”, — підсумовує автор і просить Кабмін ініціювати розробку відповідного законопроєкту та подати його на розгляд Верховної Ради.
Оперативні новини та важливі оновлення — у нашому Telegram.
