На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну чеченці-кадирівці з’являлися чи не з кожної «праски» соцмереж. Відео з погрозами, військовими колонами та демонстрацією зброї мали створити образ особливо жорстоких і майже непереможних бійців. Однак минуло кілька років і колишні «зірки» фактично зникли із усіх закутків російської пропаганди. Куди поділися підрозділи «Ахмат», де їхня «сила», чому Рамзан –«дон»- Кадиров намагається зберегти свою кишенькову «тік-ток-армію» та чи може Чечня скористатися імовірною політичною кризою в Росії для відновлення боротьби за незалежність? Про це ПІКА поговорила з військовим експертом Олегом Ждановим.
Фото: АрміяInform.
— На початку повномасштабного вторгнення московії окупанти намагались активно представляти кадирівців як дуже небезпечних і майже непереможних бійців. Чи було це частиною російської психологічної операції для залякування українців?
— Так, це було винятково ІПСО. Московити думали, що це спрацює і ефект буде такий, як свого часу у РФ. Їм вдалося там створити міф жорстокості й непереможності кадирівців і самі росіяни їх досі бояться як вогню. Але різниця в тому, що там, навіть під час так званих чеченських кампаній, не було таких активних бойових дій, як нині у нас. Але навіть тоді кадирівці завжди йшли поза збройними силами РФ і фактично з’являлися там, де вже не було організованого військового спротиву, хіба що залишалися невеликі партизанські рухи чи окремі осередки опору. І ось тут вони й демонстрували неймовірну жорстокість – відрізали голови тощо.
— Чому сьогодні про кадирівців майже не чути? Куди вони «зникли» в Україні?
— Тому що міф не спрацював. Там, де кадирівці були змушені вступати в пряме бойове зіткнення із Силами оборони України, вони зазнавали дуже серйозних поразок і миттєво «здувалися». Вони ж не збиралися тут воювати чи проливати кров — вони приїхали мародерити, вбивати, ґвалтувати тощо. Щойно отримували жорстку відповідь або потрапляли в умови активних бойових дій, одразу відходили. По-друге, вони почали шукати теплі місця за лінією фронту. Вони насправді нікуди не поділися, залишаються на наших окупованих територіях, але переважно перебувають там, де безпечніше: на блокпостах, у комендатурах, де є можливість когось обшукати або щось конфіскувати. Тому з інформаційного простору вони зникли, бо міф про грізного й непереможного кадирівця просто вмер.
— Чому Кадиров не поспішає відправляти свої найбоєздатніші підрозділи на найгарячіші ділянки фронту? Намагається для чогось зберегти власний силовий ресурс?
— У Кадирова зараз не ті проблеми. Він більше не хоче відправляти на фронт своїх бійців, тому що навколо питання його наступництва вже починається боротьба за владу. Кожен у його оточенні намагається посилити власні позиції, щоб у потрібний момент зайняти його місце. Тому він максимально намагається тримати відданих бійців біля себе. Серед можливих наступників є його син Адам, але є й інші претенденти. Усі розуміють: якщо Кадиров піде з влади, у Чечні може початися серйозна боротьба за контроль над республікою. І тоді кремлю буде складно втримати ситуацію.
— Якщо в Росії почнеться політична криза, чи може Чечня спробувати вийти з-під контролю Москви та відновити боротьбу за незалежність?
— Вони будуть одними з перших. Саме цього вони й чекають. Чечня може скористатися моментом, коли центральна влада ослабне, щоб знову порушити питання незалежності. Чечня може стати тією іскрою, з якої почнеться розпад Російської Федерації.
— Чи може така криза призвести до конфлікту між самими республіками Північного Кавказу?
— Між Дагестаном та Чечнею можуть початися бойові дії одними з перших. Кадиров, перебуваючи при владі, домігся передачі частини спірних територій на користь Чечні. Там розташовані нафтові свердловини. Дагестан цього не забув. У них принцип «око за око», такі речі там не пробачають. Тому в разі ослаблення московії старі суперечності можуть знову загостритися і перерости у щось дуже серйозне.
Анна-Ілона Качало, “Піка”
